g: 29.06.2015
Человек не должен знать, не должен даже слышать о нем. Ни один человек не становится ни лучше, ни сильнее после лагеря. Лагерь – отрицательный опыт, отрицательная школа, расстление для всех: для начальников и заключенных, конвоиров и зрителей, прохожих и читателей беллетристики
, пише у передмові сам Шаламов.
І все-таки Шаламова прочитати треба всім – як щеплення від комунізму і туги за СРСР.
Я був підготовлений до “Колимських оповідань” прочитаними до того десятком різних досліджень сталінизму, біографією Єжова з натуралістичними описами робочих методів НКВД. Але і я на якомусь етапі відчув по-новому глибини радянських практик, що націлено зводили людину до тварини.
У книжці нема смакування тортурів чи особливого натуралізму. Всі знущання, через які проходили політичні зеки, Шаламов описує в обсягах, яких вимагає оповідь, але не концентрується на них. Книжка більше про межі людських можливостей. Не про стійкість духу, а про те, скільки здатна витримати людина перед тим, як вмерти. Від цього і виникає картина безкінечноï і безнадійноï пітьми, в яку загнано мільйони і в якій людське зникає швидко, у лічені тижні.