g: 17.04.2016
Невдалий час вибрав для Фолкнера, тому ці його тягучі повісті розтягнулися для мене на місяць. І все ж щось для мене є у такій геть не сучасній прозі, бо враження залишилися позитивні.
Хоча цей том складають твори, які Фолкнер писав з самого початку для журналів, одже свідомо спрощував свій стиль і мову і лише згодом об’єднав, переробив, щось переписав, Фолкнер залишається Фолкнером. І тому заявлений, скажімо, як детектив “Осквернитель праха” назвати детективом міг тільки сам Фолкнер. У сучасного автора це було б оповідання на 20 сторінок.
Решта творів, переважно, теж сподобалися, хоча, наприклад, “Было” уж настільки закручене у складно-підрядні речення з виносами абзаців у дужки, що я так і не знайшов сюжетну нитку, а такий твір як “Медведь” смакує у найдрібніших подробицях з переживаннями героïв, довгими сюжетними відхіленнями і узагальненнями тему – полювання – зовсім від мене далеку. Далеку навіть не в сенсі, що я не мисливець, а в сенсі, що мисливцем я, напевно, не міг би стати взагалі.
Та щось у цій фолкнерівській прозі, що нагадує спокійні напливи хвиль на берег, таки є. Не пошкодував, що прочитав, але трохи пошкодував, що в більш вдалий момент міг би отримати більше задоволення.