g: 01.06.2015
About the Book
Дещо нагадує “Щоденник крадія” Жене, правда, без смакування ницості і підлості. Скоріше навіть навпаки – в кожній історіï з життя пацанви з римських низів, де, за потреби, вкрадуть гроші у товариша, ошукають чи кинуться з ножем, обов’язково виникне гуманістичний мотив, яким автор дає зрозуміти, що всі ці малолітні хулігани в душі непогані хлопці.
Але загалом роман здався трохи одноманітним. В історіях міняються героï і подіï, але самі історіï залишаються по суті такою собі однією довгою епопею. Напевно, у кіно роман легко перетворився б у ще один шедевр італійського неореалізму, але як тексту, йому, як на мене, бракує внутрішнього розвитку і, можливо, літературного експерименту.