Перша книга Сорокіна що потрапила до рук. Враження справила дуже сильне.
Перша книга Сорокіна що потрапила до рук. Враження справила дуже сильне. Спочатку взагалі незрозуміло про що хто говорить і якою мовою. Потім вимальовується величезна картина. Альтернативний світ. Тут є місце і факельщикам з землейобам, і Сталіну з класиками російської літератури.
n
У роман Сорокін вклав стільки всього, що єдино можливий і правильний шлях ; фіксувати, на що саме при черговому прочитанні звернув увагу і які асоціації виникли від того чи іншого шматка.
Що кинулося в очі: історичні персонажі у Сорокіна стають в тексті своїми повними протилежностями. Сталін статний красень, Гимлер товстун, так само перекручено до своєї протилежності історичні події інколи навіть просто в дрібних деталях змінено знаки: скажімо, кремлівський побут підкреслено неаскетичний, рясніє левретками, золотом і горностаями. Характерно ; і це точно проявлялося ще десь у Сорокіна так само явно: незважаючи на відстороненість самої прози, в описах Сорокін вдається до пишнот страви, одяг, зовнішність героїв описані з якимсь перехльостуванням, надлишковістю, майже хворобливою увагою. Але при цьому не залишає відчуття, що автор імітує захопленість цими часом до нудоти детальними деталями. Напевно, так міг би написати репортаж про світський раут глибоко втомлений життям журналіст передпенсійного віку.
Тепер, після Дня опричника, Сахарного Кремля і, напевно, особливо після Метели, з тексту Голубого сала очевидно, що концепція китаєзованого майбутнього з расстегаями викристалізовувалася в уяві Сорокіна давно.
Серед наслідувань, що з’являються в першій частині треба виділити Платонова. Сорокін майстерно обігрує і обсміює платонівський предметно-ідейний набір і стиль:
В Осташкове попросились до Конепада четверо безногих донора и беременная баба с куском рельса
Місцями у нього виходить не менш соковито, ніж у самого Платонова:
Ты кто таков? – Раб мирового коммунизма!
Достоевский нагадує телевиставу з поміхами, які регулярно втручаються у неспішний хід п’єси.
Ахматовой не можна пройти повз прекрасних молодих колгоспниць селища Урозли: Гаптiеву, Газманову i Хабiбулiну.
Про решту текстового масиву принаймні після цього прочитання можна сказати тільки одне: захопливо і блискуче.
g 29.09.11
Чей это кал?
Свобода приходит и уходит. Но вожди остаются.
Курево – не пережиток, а горчица к пресной говядине жизни.
А пахать – опять на кобыле? Не на кобыле, темный человек! На себе самих и пахать, и сеять, и скородить будем!
Великий отче, я принес тебе вещество, полученное блядями в тайном месте.
Что от меня нужно? серьезно спросил Сталин. Чтоб ты жил, отец родной!
Есть интересные писатели? Есть. Но нет интересных книг.
Я напишу на вас в ЦК! И лично, лично товарищу Сталину! Лучше сразу Гитлеру, дура.