Kolonna Кристалл Софія фантастика Австрія Гелеос Ісландія шум Молодая гвардия Швейцарія Бразилія Дніпро Книжковий клуб Португалія УльтраКультура Фінляндія Алгоритм АСТ Дуліби Туреччина Монголія У-Фактория Вагриус Ірландія дрянь Словенія жестяк Открытый мир НЛО Кальварія Індія історія Советская Россия Бельгія Гиперион Юніверс Британія БСГ-Пресс Канада Терра Критика наукпоп Лілея-НВ Red Fish США Нігерія Митин Журнал Чехія Німеччина Болгарія сатира Греція ПАР Данія СРСР Іспанія Мексика ГИХЛ Північна Корея Єгипет КоЛибри Ізраїль Детская литература n Білорусь мандріан драматургія Сирія Сербія Уругвай Эксмо Текст Піраміда Гелиос Радуга Центрполиграф Іран Буква і Цифра Польща Книга ЗебраЕ Северо-запад пресс Фоліо Хорватія Китай Aвстралія Ad Marginem Глагол Terra Fantastica Швеція поп Азбука Угорщина Аргентина Симпозиум Рипол Україна Амфора Наука Советский писатель худліт Правда Литва Узбекістан Захаров Иностранка Люксембург біографії Франція Голандія Прогресс g Художественная литература Туркменістан Румунія Молдова kindle нобель Corpus Балкани Італія Колумбія Главліт Пакістан Махаон Японія Норвегія Росія

Абрам Терц
Путешествие на Черную речку

Прогулки с Пушкиным. Что такое социалистический реализм. Литературный процесс в России. Люди и звери. «Я» и «они». Анекдот в анекдоте. Отечество. Блатная песня. Река и песня. Открытое письмо А. Солженицыну. Солженицын как устроитель нового единомыслия. Чтение в сердцах. Памяти павших: Аркадий Белинков. «Темная ночь». В ночь после битвы. Диссиденство как личный опыт. Сны на православную Пасху. Путешествие на Черную речку.

Захаров, 1999. ISBN: 5-8159-0016-8

Синявський – ілюстрація того, як ломав чортов СРСР людські долі. Життєрадісна і вигадлива людина, яку ми бачимо крізь текст у перших творах Синявського-Терца, після ув'язнення, здається, уже не може писати ні про що, крім зони. І це сумно, скільки б таланту не проглядало крізь цю нову авторську реальність.

У збірці зібрані нехудожні твори Синявського, в яких він ділиться думками про сутність соцреалізму і літературного процесу в радянських умовах, про анекдоти і блатні пісні, вступає в полеміку з Солженіциним, що якраз розпочав на Заході по-справжньому радянського масштабу і змісту боротьбу з «неправильними» дисидентами, і розповідає про внутрішню несвободу російської еміграції. Два з розміщених твора – про Пушкіна, одну з найулюбленіших тем Синявського, яка до того ж дозволяє йому максимально віддалитися від гулагівського досвіду. Вже відомі мені «Прогулки с Пушкиным» (між іншим, якраз предмет нападків Солженіцина на Синявського – профанація і русофобія! З цих кількох статей на солженіцинську тему стає зрозумілим, наскільки далеко у минулому починаються сьогоднішні російські проблеми – шовінізм, православ'я з присмаком більшовизма, непримиренність, антизахідніцтво) і «Путешествие на Черную речку» – ще одне, менш грунтовне і трохи сумбурне, як на мене, літературознавче есе про творчість Пушкіна.

В принципі, Синявський пише і гарно і розумно, тому читати його тексти – задоволення. Якби не висловлене з самого початку зауваження – СРСР вбив у ньому винахідливого і віртуозного автора «Пхенца» і «Любимова». 27.07.14

Все мы живем в конечном счете лишь для того, чтобы побыстрее наступил Коммунизм.

У нас не хватает слов, чтобы рассказать о коммунизме. Мы захлебываемся от восторга и, чтобы передать ожидающее нас великолепие, пользуемся в основном отрицательными сравнениями.

Читатель постепенно узнает, как, несмотря на все поломки, станок был пущен в дело и как колхоз «Победа», вопреки дождливой погоде, собрал богатый урожай кукурузы, и, закрыв книгу, он с облегчением вздыхает, понимая, что нами сделан еще один шаг к коммунизму.

Наша жизнь прекрасна – не только потому, что мы этого хотим, но и потому, что она должна быть прекрасной: у нее нет других выходов.

– Неужто ты думаешь, что русские человек мог бы дать ни за что – двадцать пять лет?! Это только еврей может!

Окромя «русского», ничего нет за душой. Ни принадлежности к истории, к обществу, к семье, к собственности, к какому-нибудь селу или городу, к заводу или колхозу. Он мать и отца не помнит. Имя забыл. Жену и детей рассеял. Оно совесть пропил. В Бога не верит и не чует под ногами земли, по которой ходит. Только повторяет угрюмо, заученно, как бы сомневаясь или надеясь на что-то: русский он еще или не русский?

Всеобъемлющее слово «народ» звучит у нас, как пустая бочка. будто выудили содержимое (корень), компенсируя в утешение, мнимым величием бочки – нестерпимым героическим треском вокруг «трудовых будней» (лишенных вкуса работать) да грохотом «пролетарских праздников» (с одним преимуществом – праздность).

Счастливому и фанатичному обладателю одной истины весь остальной мир, за чертою его собственных идей и представлений, покрыт одинаково темным налетом лжи, в оттенках которой не стоит разбираться.

Недаром утверждают, что диссиденты это не те, кто борется с Советской властью, а те, с кем борется Советская власть.

За такие большие задачи, как спасение мира, лично я не берусь.

Біографія та твори

© MMVIII-MMXIV, bookworm