Артур Аристакисян «Вырезанный живот», «Мгновенный человек». Василий Ломакин «Новые тексты». Егорий Простоспичкин «Обряд жертвоприношения ребенка», «Опыты по манипуляции сознанием», «Привязанная», «Новая пища», «Смеркалось». Юлия Кисина «Микропроза». Татьяна Баскакова «Кто такой мистер Григг?» Ханс Хенни Янн «Циркуль». Джеймс Парди «Вечеринка у Лили», «Брэвис». Алехандро Ходоровский «Случай обезвоживания у детей», «Печальная история Беловара и Белины», «Смерть ребе». Павел Соболев «Введение в поэтику Габриэль Витткоп». Габриэль Витткоп «Пикплюсовские гномы», «Зимние создания», «Кость», «Моментальный снимок», «История крокодила», «Интервью». Юстус Франц Витткоп «Бланкгаупт размышляет о фактах, масках и мифах своей жизни, а также о смерти». Михаил Осокин  «Освальдо Ламборгини, убийца литературы». Освальдо Ламборгини «Фьорд», «Дочери Гегеля», «Утреннее», «Из поэмы "Себрегонди возвращается"», «Пролетарский ребенок», «Интервью». Борис Виан «О пользе эротической литературы». Максим Артемьев «Тайная жизнь Уолтера и его современников». Уолтер «Моя тайная жизнь». Марсель Жуандо «Тиресий». Эд Мэдден «Анус Тиресия: содомия, алхимия, метаморфоз». Ролан Топор «Подлинное естество Девы Мар!и». Дмитрий Мамулия «Анальные Розы»

Митин журнал, Kolonna Publications, 2010. ISBN: 978-5-98144-127-1

«Митин журнал» – аналог сорокінського «Русского рассказа ХХ века», який дає можливість відкрити для себе нові імена цього разу у специфічній тематиці «Колонни».

Пропускаємо вірші – Ломакіна і Мамулію.

Арістакісян сподобався. Герой – життєво виписаний персонаж психлікарні, не буйний, живе у власному світі. Доволі забавне чтиво.

Простоспічкін – суцільне словоблудіє з претензією.

Юлія Кісіна – щось таке сумбурно-багатозначне про сни. Важко підібрати більш нудну тему для оповідань.

Ханс Хенні Янн – маловідоме ім'я з німецької літератури. Уривок з його роману про перші юнацькі сексуальні переживання. Непогано.

Від Парді суперечливі враження. Перше оповідання, «Вечеринка у Лили», у перекладі Нугатова здалося важким і костурбатим за мовою. Але друге, в іншому перекладі, непогане – фантасмагорична історія про каліку Бревіса, турботу про якого аж до дивної смерті взяла на себе його бабка.

Ходоровський однозначно вартий подальшого знайомства. Щось таке іронічно-символічне, в якому можна побачити і Віана, і Борхеса.

Ознайомча стаття про Габріел Вітткоп обіцяла багато – тітка, судячи з усього, знала толк в описах смерті та ще й, бажано, у максимально первезійній формі. Але самі оповідання такі собі, середнячок. Втім поставимо галочку на майбутнє.

Юстус Вітткоп – ще один приклад автобіографічних нарисів, цього разу з часів першої світової війни. Непогано.

Освальдо Ламборгіні. Якщо добряче змішати Маркса з Фрейдом на виході матимемо Ламборігі – реальний робітничо-селянський содом і гоморра. Місцями настільки натуралістично, що аж по-хорошому гидко.

Уолтер – невідомий автор вікторіанської епохи, сухий і репортажний звіт про становлення сексуальності, від перших сексуальних вражень до першого сексу. Звіт про те, як це було насправді, а не як це представляла література тих пуританських часів. До речі, ознайомча стаття до Уолтера теж непогана.

Жуандо – дещо схоже на Жене, правда, не з життя низів, але та сама вервичка з коханців на базі образу Тиресія – героя з грецьких міфів, яка за своє життя встиг побувати чоловіком, жінкою і знову чоловіком.

Стаття про Жуандо Еда Меддена з розряду літературознавчих робіт, які мені ніколи не подобаються – кручено і малоінформативно.

Забавна «Подлинное естество Девы Марии». Різноманітні, не надто компліментарні і тому смішні перерахування якостей «подлінного єстєства», тобто її дітородних органів.

Борис Виан роздумує, що ж таке еротична література і навіщо вона нам потрібна. І приходить до справедливого висновку: эротичної літератури не існує. «Либо мы понимаем, что читаем, и, стало быть, уже несем это в себе; либо не понимаем – ну и в чем тогда зло?»

Якщо підсумувати, з запропонованих авторів можна повернутися до Арістакісяна (хоча, можливо, стикнешся з авторськими повторами, занадто вже близькі між собою два включені у збірку повісті). Однозначно треба спробувати почитати ще Ходоровського. Решту авторів – якщо потраплять під руку. 02.05.12