біографії Молдова Махаон Єгипет Прогресс Радуга історія Італія Іспанія мандріан Правда Іран Словенія БСГ-Пресс Терра Румунія Вагриус Бразилія КоЛибри Рипол Аргентина Узбекістан Книга жестяк Эксмо Kolonna Британія Молодая гвардия фантастика Открытый мир Франція Литва Софія УльтраКультура Туреччина Японія нобель Фоліо Україна Юніверс Ісландія сатира Німеччина Росія Aвстралія Детская литература Північна Корея Хорватія ПАР НЛО Северо-запад пресс Кальварія Текст Данія kindle Чехія Уругвай Художественная литература Митин Журнал Книжковий клуб Монголія Гелеос Red Fish Нігерія Канада Піраміда дрянь Иностранка Китай Глагол Дніпро Критика ГИХЛ Буква і Цифра США Советская Россия Індія Центрполиграф Сирія Угорщина Голандія Пакістан Мексика СРСР g Греція Швеція Советский писатель ЗебраЕ худліт Захаров шум Португалія Сербія Австрія n Corpus поп Туркменістан Фінляндія Лілея-НВ Кристалл Ізраїль Балкани Польща Алгоритм Швейцарія Білорусь АСТ Норвегія Азбука Главліт Амфора Люксембург Гиперион Ірландія Бельгія Наука драматургія наукпоп У-Фактория Terra Fantastica Гелиос Ad Marginem Дуліби Болгарія Колумбія Симпозиум

Патрик Модиано
Маленькое чудо

Иностранка, 2004. ISBN: 5-94145-191-1, 5-93381-135-1

В інтерв'ю після отримання Нобелівки Мондіано сказав, що все життя писав один роман. Якщо саме його я прочитав, тоді не знаю, за що йому присудили премію. «Маленькое чудо» – це кілька днів з життя молодої парижанки, який починається з малозначущої для читача події – вона зустрічає в метро жінку, схожу на її маму, що нібито померла кілька років тому. Далі автор детально описує пересування героїні Парижем, прискіпливо перерахоючи площі, вулиці і кафе, куди вона заходить, перебиваючи все це не надто глибокими з психологічної точки зори ремінісценціями. З розкиданих спогадів ми дізнаємося про життя героїні до того, але за душу її історія не чіпляє, як не може зачепити емоційно жодна історія, написана сухою мовою звіту – жили там-то, переїхали туди-то, мама мене залишала на дядю, а чи дядя це був? може, це був мій тато? Так ми поступово доходимо до фіналу історії, якого теж, власне, нема. Яскравої точки не спостерігається. 

Я розумію жанр «історії з життя», але треба докладати куди більше зусиль, щоб ця історія примусила читача співпереживати, і трошки більше вигадки і літературних талантів, щоб історія набула загальнолюдського звучання, а значить – викликала якусь інтелектуальну чи емоційну реакцію. 29.10.2014

© MMVIII-MMXIV, bookworm