Кристалл Детская литература Бразилія Азбука Прогресс Узбекістан Японія kindle Іран Открытый мир мандріан Румунія УльтраКультура Голандія Балкани Симпозиум Молодая гвардия Піраміда Corpus Гелиос Іспанія Дніпро СРСР Італія Норвегія Художественная литература Греція Вагриус Франція Україна Монголія Дуліби ГИХЛ наукпоп Терра Фінляндія Швейцарія Ізраїль Хорватія АСТ Лілея-НВ Болгарія Індія Пакістан шум ПАР Red Fish Данія США Аргентина Китай Люксембург Советская Россия Глагол Критика НЛО Рипол У-Фактория історія ЗебраЕ худліт Ad Marginem Сирія Алгоритм Австрія Софія фантастика Канада Aвстралія Иностранка Захаров Туреччина Росія Кальварія Terra Fantastica поп n КоЛибри Німеччина Гелеос g Єгипет Текст Книга Чехія біографії Угорщина Гиперион Польща Правда Словенія Советский писатель Амфора Туркменістан Махаон Мексика жестяк Бельгія БСГ-Пресс дрянь Білорусь Центрполиграф Уругвай Юніверс Главліт Сербія Нігерія Литва Ірландія Молдова Північна Корея Радуга Kolonna Британія Швеція Книжковий клуб нобель сатира драматургія Наука Португалія Северо-запад пресс Ісландія Буква і Цифра Эксмо Колумбія Фоліо Митин Журнал

Андрей Шарый
После дождя. Югославские мифы старого и нового века

Новое литературное обозрение, 2002. ISBN: 5-86793-180-3

Головне питання, заради якого я, власне, і брався за книжку, – звідки виникла ідея Великої Сербії, що так пов'язує сербів з Росією і чому вони, скажемо м'яко, такі ненормально пихаті при тому, що Сербія ніколи не відігравала значної ролі ані в світі, ані в Європі – так і залишилося без відповіді. Незначні історичні екскурси дали деяке уявлення про можливі корені проблеми – скажімо, ідея захисту православ'я в умовах турецької окупації виглядає одним з можливих стимулів для цього божевілля – але не більше.
Загальне відчуття, яке випливає з книжки, проблеми там не тільки з Сербією. Сама Сербія сильно нагадує Росію після розпаду СРСР – ті самі постімперські фантомні болі, таке ж самовідчуття ображеного центру по відношенню до інших, зрадницьких, республік, та сама ностальгія за чудовим минулим (як у Павича чи Кустуріци). Втім, багато чого відбувалося і в Хорватії при Туджмані, і у Боснії, хоча всі ці республіки значно поступалися «старшому брату» у масштабах божевілля.
Книжку розділено на тематичні блоки – історія, релігія, музика, кіно, література – у постюгославській реальності. Для тих, хто по-справжньому цікавиться югославськими Балканами, вона може бути корисною і пізнавальною, але Павич викликає у мене тугу, Кустуріца вже після другого фільму притомив, а циганщина Бреговича мене ніколи не захоплювала, то й книжка виявилася для мене купою непотрібних фактів на нецікаву тему.
Єдине корисне, що я з неї виніс – це відкриття, що група «Лайбах» родом з Словенії, а її назва – германізований варіант Люблян. Решта – для любителів балканщини. Три бали – це оцінка автору, якому явно любить цю територію, знає її, але при цьому вміє тримати дистанцію від усіх задієних сил, зберігаючи нейтралітет в оцінках. 20.02.2012

© MMVIII-MMXIV, bookworm