g: 15.05.2016
Враження позитивні, хоча деякі з робіт і вузькоспеціальні, як от дослідження мови Сковороди чи безособових речень. Але оскільки мовознавство для мене не чуже, а надто завдяки тому, що навіть у спеціальних темах у Шевельова де-ніде проскокує загальне, практично всі твори здалися корисними для ознайомлення.
Найбільш узагальненою – і найдовшою – є “Українська мова в першій половині ХХ століття” – цікаве накладання розвитку мови на буремні історичні подіï від революції 1905 (яка стала й певною революцією для українськоï мови) через нетривкий період “коренізаціï” до систематичного “обрусєнія” останніх радянських десятиліть. Можливо, є більш грунтовні дослідження на цю тему – майже напевно, є – але для мене і багато з перелічених подій, й мовознавчі факти були новими. Шевельов – науковець, він не намагається романтизувати (чи занадто демоніщувати) ані часи, ані сам розвиток мови, що, в принципі, завжди корисно.