g: 08.09.2014
Твір вийшов на трієчку. Очевидно, над автором (до якого я ставлюся з ностальгійною повагою ще з часів універа) тяжіла атмосфера Великої Депресії. Важко інакше пояснити, чому роман ледь не з самого початку перетворився на соціальний памфлет, схожий на найгірші твори Уеллса. Очевидно, важка ситуація в країні примусила Прістлі написати цю майже чорно-білу агітку, де Зло у вигляді продажної преси чи фінансистів виглядає злом абсолютним, без відтінків, без глибини і промальовки, а Добро представлене однозначними героями з низів, чистими, цнотливими і позитивними самим фактом свого походження. Слава богу, хоч прославлення комунізму Прістлі вдалося уникнути, хоча деякі пасажі насторожували.
Додав проблемності і переклад. Прістлі знаменитий своєю стилістикою, а для перекладача ця бездоганність виявилася не по зубах. Про фактичні помилки взагалі мовчу, але найбільше коробили костурбаті невичищені діалоги. Між іншим, і переклад назви Wonder Hero наврядчи можна назвати вдалим. Не хочу без потреби думати, як краще було б перекласти, але перше, що приходить на думку – Національний герой або хоча б Чудо-герой. «Герой-чудотворец» з самого початку натякає (помилково) на якийсь фантастичний елемент, повністю відсутній в творі.