12.01.2016
Якщо у першій частині мова йшла переважно про передісторію появи сучасноï людини (автор це чітко позначив у назві) – подорож по-своєму пізнавальну і захопливу, то у другій Марков представив весь арсенал сьогоднішніх наукових поглядів на те, що умовно можна позначити як “душа” – наші емоції, наші здібності, обмеження й недоліки. Вся книжка – це безоіч невеличких розповідей про різні боки нашого “я”, свідомі, несвідомі, про кохання, заздрість, сон, альтруïзм, релігійність, культуру. Що думає про ïхню природу, походження і механізми реалізаціï сучасний біолог, генетик чи антрополог. Кожна окрема історія описує теорії, що панують у науковому світі, проведені експерименти для ïх перевірки, ну і людською мовою пояснює, що до чого з точки зору науки. Матеріалу, прямо скажу, чимало, але Маркову вдалося майстерно провести такого загалом-то ділетанта, як я, через усі заковики нейробіологіï, палеогенетики, психологіï чи епігенетики легко і безболісно та ще й так, що я не втратив інтерес від першоï сторінки до останньоï
Отже, як усім, хто хоче зрозуміти стан справ у фізиці, треба читати Хокінга, Сагана, Гріна чи Каку, так і Маркова треба обов’язково прочитати, щоб зрозуміти уявлення сучасної біології і часом попрощатися з деякими розповсюдженими стереотипами. Наприклад, з твердженням, яке можна часто почути, про те, що нібито наш мозок використовується лише на 10% чи про невпинний рост інтелекту за всю історію існування людини розумноï.
