13.07.2015
Сучасна японська література відрізняється від звичних авторів, типу Місіми, Ое чи Кавабати. В чому різниця я ще до кінця не зрозумів, але, здається, вона стала більш поверхневою і більш космополітичною. Це особливо відчувається в таких жанрах, як фантастика чи детективи, де часто вся японскість зводиться до імен і назв.
В принципі, все це стосується і «Острова мечты». Тема «людина у бетонних джунглях» не нова, не оригінальна і не дуже, як на мене, японська, надто у такому виконанні. Лише якісь невловимі залишки японськості не дозволяють віднести твір до пафосного напрямку “небоскребы, небоскребы, а я маленький такой” і не дати їй зовсім уже низьку оцінку. Але ані особливих копань у глибинах внутрішнього світу, ані химерного сюжету я тут не побачив. Скажімо так, пересічна книжка, яку я наврядчи згадаю.