g: 24.12.2014
Читати популярну літературу на цікаву тему я не люблю, тому взявся відразу за наукове дослідження. Власне, в цьому є і свої недоліки. По-перше, книжка величезна, подолав я її, враховуючи теперішній брак часу на читання, лише за місяць. По-друге, дослідження вузьке і тримається окреслених автором меж – матеріалом саг (лише з незначним використанням в окремих місцях інших документів та археологічних знахідок) і визначеного періоду – вікінгів приблизно з VIII по XII століття (вікінги, як я з’ясував для себе в ході читання, це не тільки воїни, але і сам похід). По-третє, викладення суховате, без особливих відгалужень від суто текстуальної бази саг і без особливих авторських роздумів.
Нарешті, що стало головним недоліком для мене, книжка концентрується на Скандинавії, мало висвітлюючи тему зв’язків тодішніх скандинавів і Київської Русі (Гардариків мовою скандинавів тих часів), хоча Русь очевидно і безпосередньо входила як складова до тодішнього світу вікінгів – тут вони жили, воювали, грабували, служили і правили. Чесно сказати, саме зв’язок і паралелі між влаштуванням Русі і Скандинавії мене цікавили найбільше. Втім, матеріалу в книжці достатньо для того, щоб і самому в подальшому спробувати окреслити можливі паралелі і взаємні впливи.
Ці, так би мовити, технічні недоліки не применшують масштаб дослідження, який занурює у світ вікінгів, як його описують саги, – як вони жили, які соціальні прошарки існували (від конунгів до бондів – людей, що здатні виконувати обов’язки громадянина, і аж до рабів), в що вони одягалися, чим воювали, що їли, як проводили вільний час, яку роль грали тінги (скандинавський аналог наших народних віче) і якого кодексу честі для них існував. Власне, все, що можна було вичавити з матеріалів саг.
На якийсь час я задовольнив свою допитливість щодо вікінгів. Колись доберуся і до збірки саг, що нещодавно придбав.