g: 20.11.2016
Nota Bene. Пасьянс пресвітеріанця, або Що чекати від 45-го президента?
Британські поети про війну
Кнутс Скуєнієкс. Мала в мене батьківщина
Галимкаір Мутанов. «Казах, який виріс на гриві коня, вдачею схожий на нього!»
Свята Тереса. Поезії
Джеффрі Чосер. Кентерберійські оповідки
Борис Петрович. Стах. Повість
Вагіф Султанли. Дервіш. Полярна ніч. Оповідання
Хесус Фернандес Гарсія. Я, Алонсо кіхано добрий. П’єса
Микола Шатилов. Великі лови: літо сорок сьомого «Літопис літа 1947-го
Борис Акунін. Правильне місто має бути доброзичливим до чужих і сповненим прихованих смислів для своїх
Октавіо Пас. Переднє слово до «Учення дона Хуана» Карлоса Кастанеди
Максим Стріха. Джеффрі Чосер і його Жінка з Бату
Борис Шалагінов. Національно-культурний суверенітет та сучасна мережна цивілізація
Олександр Пронкевич. Містика, перетворена на вірші: поезія святої Тереси Авільської в перекладах українською мовою
Тетяна Некряч. Роман-драма і драма в романі: до 70-річчя виходу в світ роману Р.П.Воррена «Вся королівська рать»
Віталій Радчук. Як перекласти поетичне «ледь-ледь»?
Сергій Ткаченко. Література, яка завжди з нами
Роксолана Зорівчак. Іван Франко як перекладач і перекладознавець
Дмитро Дроздовський. Віра Річ: між Шекспіром і Шевченком
Дмитро Дроздовський. Поколіннєві розриви й трансформації: у пошуках самобутності
Олексій Сінченко. Цей світ – ХХ століття
Йосип Ралашич. Юрій Крижанич і Україна
Грація Деледда. Чаклун. Оповідання
Прочитав прозу і кілька літературознавчих статей. Білорус Борис Петрович – це якесь повернення у радянську літературу 90-х. Дуже неоковирна проза, що складається з вимученої, майже повністю відсутньої ідеї, викладеної через пафосні діалоги з “життєвими мудрощами”, які насправді є звичайними банальностями.
Два оповідання азербайджанця Вагіфа Султанлі не залишили по собі жодних вражень. Тобто абсолютно.
Маленьке оповідання нобелівської лауреатки Грації Деледди таке коротеньке, що навіть і згадувати не варто. З нього мало що можна для себе винести про автора і його літературний талант.
Несподівано сподобалася п’єса Хесуса Фернандеса Гарсії «Я, Алонсо кіхано добрий». Ніби нічого такого, але, можливо, завдяки якісному перекладу здалася збитою і цілісною.
Можна почитати ще одного нобелівського лауреата Октавіо Паса «Переднє слово до «Учення дона Хуана» Карлоса Кастанеди». Нічого проривного втім.
Ну і ще можу відмітити статтю свого університетського викладача Віталія Радчука «Як перекласти поетичне «ледь-ледь»?» на вічну перекладацьку тему “чи можливий переклад узагалі”.
«Всесвіт» я виписав, щоб, по-перше, підтримати журнал і щоб, по-друге, на голову звалювалися якісь нові імена, при цьому не чекаючи, що кожен прочитаний твір буде на вагу золота. Цю функцію номер виконав.