g: 24.03.2015
Цікава тема, розлогий, як справедливо зауважили в анотаціï, фактологічний матеріал і ніяке виконання. Богданов написав книжку мовою у найгірших традиціях лінгвістичних і літературознавчих робіт – перевантажену термінами й іншомовними словами, яких у реченнях часто так багато, що просто втрачаєш думку. Я розумію, що інтенція – це не просто намір, але якщо в реченні які-небудь есхаталогічні інтенціï агіографічного дискурсу превалірующіх детермінант і так знову і знову, то це трохи затуманює мізки, а тема втрачає привабливість.
До того ж, як мені видалося, книжка не є чимсь цілісним, радше поки що нотатками до теми з окремими статтями, які автор на манер роману (чи навіть серіалу) пов’язав останньою фразою, яка мостиком перекидає з епосу на фольклор, з фольклору на леніна і так далі. Але збитішою від цих авторських белетристичних зусиль книжка, на жаль, не стала.
Напевно, найвдалішою і викладеною найбільш толково здалася стаття “О Ленине”, з якоï досить несподівано стає зрозумілим, як радянська пропаганда малювала Леніна такою собі дитиною, грайливою, безпосередньою, живою і близькою, на тлі якоï Сталін виглядав виключно як мудрий батько, майже Богом у далеких небесах.
Інші теми вийшли у Богданова і менш проробленими, і часто менш продуманими, так що часом здавалося, що до аналітичноï роботи в окремих місцях у автора просто ще не дійшли руки.
Почитати для розвитку можна, але хвалит книжку сумління не дозволяє.